<…Як ріки течуть в море, так само > закономірно вторгнення християнського світогляду до глибоких вод політичного, соціального, економічного та духовного життя будь-якого суспільства. Ріки води живої – це стратегічне об’явлення вторгнення Царства Божого на територію нашого невпорядкованого проклятого світу.

<…> Відродження суспільства неможливе без відродженого уряду. <…> Коли Ісусу кричать «Осанна» люди, від яких мало що залежить у суспільстві – це непогано. Але чомусь Йому сумно, навіть до сліз. Чому? Бо у радісному натовпі Він не помітив чиновників, депутатів, міністрів та представників верховної влади. <…> Божий план – принести пробудження «згори». <…> Пробудження «згори» - ось ключове стратегічне питання Церкви останніх часів.

<…> Якщо Кров Ісуса Христа пролилася на Хресті для викуплення усього роду людського, це означає, - не окремі держави, але весь світ є Його законною власністю, сплаченим товаром Царства Божого. <…> Ісус сплатив ціну, а Церкві доручив сплачений товар перевести до території Царства Божого. Для цього він дарував Церкві благодать та апостольство – полонити будь-які думки на послух Ісусу Христу і впокорювати поган вірі. Це не манія величі, але смиренне виконання перед Ним наших церковних обов’язків.

<…> Офіційний дозвіл на Євангельське вторгнення буде власноручно підписано королями, шейхами, царями та президентами цих країн, тому що у Бога буде з ними Своя персональна розмова. <…> Після зустрічі з пророком Даниїлом цар Навуходоносор пізнав на собі Його міцну руку, і, будучи зламаним, віддав хвалу Богу : «Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити» (Дан. 4:34). У Нього (Бога) величезний досвід ламати царський характер, змінювати його рішення, а відтак – історичний хід подій.

<…> Церква останніх часів буде просвіщати всі народи, але раніше – напоумляти царів та навчати суддів землі. Церква буде мати слово серед конгресменів та парламентаріїв. Міжнародні політичні форуми перетворяться на місце, де буде підвищувати голос Божа мудрість. «Помудрійте, царі, зрозумійте ж ви нарешті, що всі ваші країни з усією вашою специфікою та унікальністю – сплачений товар Царства Божого, і ви не свої, ви є куплені дорогоцінною Кров’ю Агнця, а значить, ви вже давно є Його власністю». Увірувати в це, визнати Ісуса своїм Господом, широко відчинити перед Ним ворота своєї країни – у цьому прихований головний сенс політичної мудрості.

<…> За будь яку ціну Бог доб’ється Пробудження «згори», Він достукається до царських сердець. Діалог церкви з державою буде конструктивний та результативний.

<…> Коли уряд схилить свої коліна перед іменем Ісуса Христа – тоді країна буде християнською. Інакше й бути не може, тому що Бог царів, рано чи пізно, стає Богом їхніх народів. Так влаштовано життя.

<…> Чому настільки принципово стоїть питання про вторгнення християнства до політичного життя країни? На це є вагомі причини. <…> Якщо уряд є закритим для християнства – він буде відкритий для окультизму, а це – небезпечний симбіоз, кореневище тоталітарних систем та авторитарних режимів. Поки християни мовчать, наші політичні вожді оточують себе жерцями, чаклунами та відьмами. Офіційно називаючись радниками та консультантами, вони визначають річище законодавчих та політичних рішень. Поки християни обмежено розмірковують про свою непричетність, «смиренномудро» обходячи політичні проблеми – диявол успішно окупує кабінети влади.

Діалог Церкви із державою подекуди буде набувати далеко не дипломатичного характеру.

«А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус. Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім» (Дії 13:6-7). Ось вона, типова комбінація у вищих ешелонах влади. Державний чиновник, а поріч, як зловісна тінь, - ворожбит, лжепророк, котрий <…> визначає для проконсула, хто його друг, а хто – ворог. «Еліма ворожбит намагавсь відвернути від віри проконсула» (вірш 8).

<…> Християнське вторгнення – це не єлейні проповіді та колискові молитви. Це ураган у Святому Дусі, який змете на своєму шляху всі окультні гнізда в урядових кулуарах. <…> Не дарма боявся Еліма ворожбит апостола Павла <…> Бог вразив його (ворожбита). Він осліп. Бог засоромив його разом із його прогнозами та бісівською мудрістю. Ось, що він робить тут – поєднує Церкву із державою.

<…> …Лише тільки Церква прозріє та усвідомить до кінця свою стратегічну роль – бути зверху, а не знизу, бути головою, а не хвостом, та одягнена силою Святого Духа вторгнеться у політичний світ – цьому царству прийде кінець!

<…> Пробудження – це зруйнування окультних фортець у офісах державної влади. Це час, коли четвертований Вагон впаде ниць перед ковчегом Божим. Це час, коли берло Аарона на очах усієї адміністрації проковтне берла жерців Єгипту, і політичні вожді, дивуючись ученню Господньому, схилять свої коліна перед іменем Ісуса Христа.

<…> Я щиро не розумію, чому ідея створення християнського політичного простору викликає миттєво протест та роздратування? <…> Християне, схаменіться! У той час, як соціалісти, мусульмани, муністи та буддисти підносять свої вчення до рангу національної доктрини, проголошуючи свого бога – богом своїх народів, християни міцно окупувавши задвірки суспільного розвитку, ховають голову в пісок та роздратовано заявляють : «Це не для нас»!

<…> Підмішуючи ленінську філософію до свого «пролетарського» євангелія, вони продовжують вперто відділяти Церкву від держави, добиваючись цілковитої автономії. Їхні незмінні хіти лунають, не переставаючи, сезон за сезоном : «Не бійся, мала отаро, Царство Моє не від цього світу, і ми – не від цього світу. Не любіть світу, ані того, що у світі. Геть освіту – це світ. Геть рок-музику – це світ. Заборонити красу, стиль, макіяж – це світ. Ми християни, тому не можемо займатися спортом, мистецтвом, журналістикою, маркетингом та юриспруденцією. Ми можемо лише, дрімаючи, штани протирати на церковній лаві».

<…> Діалог Церкви із Державою відродить та змінить останню до невпізнання. Хіба не змінив Господь царя Навуходоносора, котрий все ж таки визнав над собою владу Всевишнього і наказав народу у всіх містах та областях свого величезного царства вклонятися Богу Седраха, Місаха та Авденаго?! Хіба не змінив Господь світогляд царя Дарія, котрий звелів усій нації тремтіти перед Богом Даниїла? Хіба не змінив Господь національну політику царя Артаксеркса, забравши злобного Амана?

<…> Після недовгого перериву та жорстокої боротьби Бог знову повернув для США Християнський Уряд. <…> За найкритичнішої миті Президент цитує 22-й Псалом і закликає усій мерів, сенаторів, конгресменів і цілий американський народ – молитися. <…> Конгрес відмовляється надавати фінансову допомогу деструктивним організаціям, що популяризують аморальність, астрологію та аборти. Окультний вплив на законодавчу владу іде в минуле.

<…> Процес вторгнення Церкви до суспільства успішно триває.

<…> Християне, зупиніться, оновтеся і не шаленійте. Відгороджуючись від світу, ми, як пенсільванські аміші, вироджуємося на потворну сектантську організацію. Богу душно та тісно в нашому затхлому та дрімучому релігійному світочку. Він втомився від нашої тупості та ханжества, компромісів та злочинної бездіяльності. <…> «…Знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!» (Пс. 45:11). Бог доб’ється цього будь що, і сидіти далі у нашій релігійній в’язниці Він не збирається.

<…> Церква 21 століття шокує світ, приведе його в паніку та тремтіння. <…> Міста будуть охоплені вогнем сили Божої, і людські ріки будуть текти до Церкви, котра перетвориться на місце могутньої присутності Божої. <…> Таємничу силу Божого посланництва буде явлено світу, і він здригнеться, як здригнувся Єгипет під час виходу Ізраїльського народу. <…> Реальне Боже посланництво завжди було загрозою урядів та систем, знаменням їхнього падіння та загибелі.

<…> «Я поставив тебе над народами та царствами, тому що ти від вишніх», – ось позиція Божественної влади над будь-якою земною. Для якої мети? Щоб викорінювати, спустошувати, губити та руйнувати – це означає ламати старий язичницький лад. Будувати та насаджувати – це значить стверджувати у цих народах та царствах Новий Божественний лад – порятунок в імені Ісуса, принципи Євангельської моралі та праведності.

Перебудування світу – завітна Божа мрія, котра нині стає стратегічною програмою церкви. Велике Доручення – це Божий реванш, останній та рішучий у історії людства.

<…> Якщо Ісус – голова Церкви, значить, Його позиція домінування є у світі законною позицією Церкви.

<…> Одного разу ми зрозуміємо, що не державі дана влада реформувати церкву, а Церкві дана влада реформувати суспільство. Не держава буде наводити лад у Церкві, але Церква ствердить у суспільстві Новий Лад. Церква припинить робити те, що їй заманеться. <…> Церква 21 ст. буде займатися виконанням не своїх, але Його визначень, і, виконуючи Місію Світового Посланництва, подібно до Нього, непохитно стояти як царственне священство над народами та царствами землі.

<…> В урочистій обстановці «сплачений товар» з усіх усюдів землі буде обережно вкладатися до скарбниці Царства Божого. Бог доб’ється цього за будь-якої ціни. <…> Церква 21 ст. виконає волю Божу – збере останні жнива з полів, навчить усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, Сина та Духа Святого.

Виконання  Великого Доручення є нічим іншим, як фундаментом Християнського Геополітичного Простору, в якому Бог ствердить Новий Світовий Лад.

Чому Новий?

Тому що на зміну старим релігіям давніх богів прийде жива віра в нового Господа Ісуса Христа.

Чому Світовий?

Тому що Бог поверне до Свого Царства весь «сплачений товар», і досвід національного відродження торкнеться усіх народів землі.

Чому Лад? <…>