Ви тут:: Діяльність Дитяче служіння Дитина кидає виклик / Поради християнського педагога
 
 

Банер
 
 
 
 

Дитина кидає виклик / Поради християнського педагога

Ірина Волкова, викладач Недільної школи (м. Дніпропетровськ)

Наша з дружиною донька має дуже впертий характер. Нам неймовірно важко з нею справитися. Ми потребуємо поради і допомоги.

Іноді важко буває поладити з упертими дітьми навіть батькам, що володіють великою майстерністю виховання. Треба поступово виконувати програму привчання до дисципліни та послуху і не впадати в паніку. Чудесного і швидкого перетворення не буде. Ставтеся до своєї дитини зі щирою любов’ю та поважайте її почуття власної гідності. Однак, вимагайте від своєї доньки виконання ваших розпоряджень та настанов.

Ретельно вибирайте ситуації, з-за яких варто вступати в конфлікт. Не бійтеся прийняти виклик своєї доньки у зв’язку з тою чи іншою проблемою і спробуйте отримати рішучу перемогу. Заохочуйте та винагороджуйте будь-яку позитивну дію з її боку, будь-яку спробу піти назустріч. Винагородою нехай будуть ваша увага, любов, похвала.

Якщо від ранніх років дівчинку не привчити до дисципліни та послуху, вона пізніше може потрапити до категорії «високого ризику», тобто виникне ймовірність антисоціальної поведінки у наступні періоди її життя. Така дитина найчастіше поводиться зі вчителями нахабно, вона схильна піддавати сумніву цінності, до яких його привчають, із презирством ставиться до тих, хто намагається керувати його поведінкою. Дитина сильної волі, як ваша, зазвичай відрізняється більшою наполегливістю і в неї сильніша потенційна здатність до активного життя, ніж у її лагідних ровесників.

Щоб реалізувати свій потенціал, дитина потребує високого рівню контролю за проявами її характеру, щоб, коли настане влучний момент і вона вийде з юнацького віку, ви передали цей контроль у її розпорядження. Це дуже важке завдання, але Бог допоможе вам виконати його. Головне – сподівайтеся на Бога, черпайте у Нього мудрість, любов і силу, будьте в усьому послідовні та розважливі. Не нехтуйте досвідом та практичними порадами професійних педагогів та психологів.

Одного разу ваша вперта та свавільна дитина перетвориться на рішучого, респектабельного, працелюбного громадянина, у житті якого, можливо, буде лише одне джерело розчарування – його власне свавільне дитя.

 
Невже погана поведінка дитини пояснюється лише її прагненням вести себе нахабно?                                

Ні. Причини непослуху можуть дуже відрізнятися від тих, що породжують реакцію «виклику». Антагонізм та негативізм дитини нерідко можуть виникати в результаті роздратування, розчарування, втоми, хвороби та нерозуміння.

Одне з найскладніших завдань, що стоять перед батьками, пов’язано з умінням розпізнавати різницю між окремими формами поведінки дитини, щоб зрозуміти їхній справжній смисл та причини виникнення. Поведінка, що містить елементи опору, завжди несе в собі інформацію для батьків, яку вони повинні розшифрувати, перед тим, як реагувати в той чи інший спосіб. Якщо дитина боїться темряви і протестує залишаться в кімнаті сама, то правильна реакція буде зовсім іншою, ніж та, коли дитина протестує просто від небажання вкладатися спати.

Отже, в основі мистецтва поводження батьків із дітьми лежить серед іншого і їхня здатність правильно інтерпретувати рацію та підоплічку поведінки своїх дітей.

 

Як слід реагувати, якщо у стані гніву та роздратування дитина говорить : «Я тебе ненавиджу!»                        

Якщо це трапилося вперше, я почекала б, поки вона прохолоне, а потім поговорила б із нею у дусі доброзичливості та щирості. Я сказала б : «Я розумію, що ти сьогодні дуже розстроївся, коли між нами виникло непорозуміння. Мені шкода, що ми дійшли до такої сутички. Але те, що трапилося, не може виправдати твої слова, начебто ти мене ненавидиш. Я ніколи не говорю, що ненавиджу тебе, хоч як мене не засмучує твоя поведінка. Я не можу допустити, щоб ти говорив мені подібні слова. Ти завжди можеш мені просто сказати, якщо тебе щось розсердило. Я вислухаю тебе уважно. І якщо я в чомусь неправа, то спробую зробити все, щоб усунути причини, через які ти розгнівався. Мені дуже хочеться, щоб ти спокійно говорив мені все, що тебе турбує, навіть якщо це пов’язано з якоюсь неприємною ситуацією. Але не дозволю тобі ображати мена, кричати та виплескувати на мене свій гнів. Якщо ти будеш так поводитися, я буду змушена тебе карати. А зараз давай помиримося, обніми мене, адже я тебе так люблю!»

Наша мета – зняти дію негативних емоцій дитини, причому в такий спосіб, щоб не сприяти проявам жорстокості, неповаги та прагнення керувати нами.

 

Які зміни треба внести до процесу виховання в дітей послуху та дисципліни, якщо я одинока мати?

Жодних. Принципи правильного виховання залишаються тими самими, незалежно від складу сім’ї. Зрозуміло, процес виховання для одного з батьків буде більш важкою справою, оскільки вам нема кому допомогти, коли діти стають неслухняні. Ви змушені виконувати роль і матері, і батька, а це не просто. Проте діти не збираються робити скидки на важку ситуацію. Вам необхідно добитися глибокої пошани до себе з їхнього боку. Допоможе лише це.

 

Яке місце у свідомості дитини повинно займати почуття страху щодо своїх батьків?                                

Існує чітка різниця між здоровим, прийнятним шануванням та руйнівним страхом. У дитини повинна бути чітка уява про наслідки її спроб кинути виклик батькам.

Звичайно, неприпустимо, щоб дитина втратила сон через батьківську ворожість чи жорстокість. У неї не повинно виникати почуття страху через припущення, що мені заманеться кепкувати з неї чи поставитись якось не по-доброму. Вона може насолоджуватися відчуттям повної безпеки та захисту, але… поки не захоче виявити свавільство. Тоді їй доведеться зіткнутися із наслідками такої поведінки. Хто ж буде настільки нерозумним, щоб перевіряти на собі небезпеку на смузі швидкісного руху? Кожний відчуває здоровий, нормальний страх перед автомобілем, що рухається на повній швидкості, але причин для неспокою немає, поки йому не спаде на думку робити дурниці. Це джерело небезпеки не несе загрози, оскільки вона може виникнути лише у випадку нашого навмисного свавілля та порушення правил. І хотілося б, щоб моя дитина виходила у стосунках зі мною з такої самої розумної позиції. До тих пір, поки їй не заманеться відкрито і навмисно кидати мені виклик, вона в повній безпеці.

Слово коритися означає добровільно виявляти смирення перед іншими. Сам Христос започаткував цей унікальний принцип, тому його проявляють усі, хто сповнений Його Духа. Страх Божий – ось що мотивує людей коритися один одному. Випробувальною площадкою християнської покори є сім’я. А дітей через покору нам ми вчимо покорятися Богу.

Поняття страху повинно будуватися за образом та подобою взаємин між Богом та людиною. «Страх Божий – початок мудрості». Господь є Богом справедливості, і в той же час Він – Бог безконечної любові та ласки. Ці Його якості доповнюють одна одну і повинні бути наявні в кожній домівці, у кожному серці.

Интересная статья? Поделись ей с другими: