– Швидше всі допоможіть,
Та сюди її несіть!
(лісові мешканці заносять на галявину велику книжку)
– Що це? Це, здається книжка,
Книжка, аж мене заввишки.

– І велика, і важка,
Незвичайна отака.
–  Де знайшли її ви, друзі?
– Під березами у лузі.

–  Що ж , нехай ось тут стоїть,
Почитать скоріш кортить…
–  Друзі, (здивовано) що усе це значить?
Жодній літери не бачу.

Що читати ,підкажіть?
Де тут літери, вкажіть?
–  Почекайте всі хвилинку –
Перегорнемо сторінку!

– Міцно всі її тримайте ,
– Обережно відкривайте.
(відкривають і бачать жовту сторінку)
– Колір дивний, золотавий, Наче сонечко яскравий.

–  Тільки літер тут немає,
Хто такі книжки читає?
Буде час поміркувати,
Тож, продовжуєм гортати.

– Ця сторінка наче ніч,
В чому справа, в чому річ?
Тож продовжуйте, гортайте,
Що там далі? Поспішайте.
(перегорнули сторінку, наступна червона)

– Книжка точно загадкова,
Ані літер, ані слова...
–  ле ж хтось її читає,
Знає, що це означає

– Нам тут нічого читати,
Я втомився, хочу спати.
– Почекай одну хвилинку
Залишилася сторінка.

Що ж, продовжуйте, гортайте,
Що там далі, поспішайте.
(перегорнули, а там біла сторінка)
– Подивіться, ця сторінка
Дуже схожа на сніжинку.

– Білосніжним блиском сяє,
Навіть цяточки немає.
– Текст шукали ми дарма,
– Сторінок тут вже нема.

( насторожилися)
– Всі замовкніть на хвилинку, –
Хтось у ліс знайшов стежинку.
Всі поводьтеся тихіше
І ховайтеся хутчіше!

– Книжку, книжку закривайте,
За кущем її сховайте.
(всі заховалися, на галявину заходить хлопчик і плаче)
– Що мені тепер робити,
Як я міг її згубити?

Скрізь ходив і скрізь шукав,

Доки сам не заблукав.
(визирають звірята із своїх схованок)
– Що так гірко плачеш, друже?
Біля тебе вже калюжа!


– Що згубив у лісі ти?
Чим тобі допомогти?
– Може часом заблукав?
Ти батьків своїх гукав?

– Книжку загубив свою я,
Через те так і сумую.
Я сидів, її гортав,
Тут метелик пролітав.

1 такий він був красивий,
Всидіти не стало сили.
Я побіг, та не зловив,
Тільки книжку загубив...
( плаче знову, витирає ніс)

– Постривай, не плач так гірко,
Бо під носом буде дірка.
–  Чи не це ти загубив,
Як метелика ловив?
(показують книжку)

– Де її знайшли ви, друзі?
– Під березами у лузі.
– В серці щиру вдячність маю,
Як віддячити, не знаю...

– Ми б хотіли тільки знати,
Як цю книжку прочитати!
– Друзям я своїм новим
Все про книжку розповім.
( починає розповідь )

– Майже кожен зрозумів
Те , що книжка ця без слів,
Але змісту в ній багато.
Тож послухайте, малята.

Всім, хто вірить без сумніння,
Подаровано спасіння. ( вказує на жовту сторінку )
Бог дітей Своїх скликає,
Всіх теплом обігріває.

Але світ людей гріховний, –
Вчинків злих і люті повний. (перегортає на чорну сторінку)
Кожен, хто не вірить Богу,
Темну обира дорогу.

Хто людей від зла врятує?
Хто потреби наші чує?
Як здійсниться порятунок?
І для чого цей малюнок? (відкриває червону сторінку)

Божий Син врятує всіх, –
Змиє кров’ю кожен гріх.
Але кров Його безсила
Там, де не існує віра.

Кров Свою пролив за нас, –
Він від смерті вірних спас.
Всім, кого Господь простив –
Чисту совість подарив.

І тому ось ця сторінка
Біла-біла, як сніжинка, –
Совість чиста і прощена.
(запитують про наступну зелену сторінку)
– А чому ось ця зелена?

– А зелений означає
Те, що кожен з нас зростає.
Бо з Ісусом кожний час,
Віра зміцнюється в нас.

– Я цю книжку зрозумів –
Бог дітей Своїх простив.
– Книжка ця про щирість Бога.
І слова тут ні до чого.

– Книжка дивна і проста
Всім розкаже про Христа.
Божий Син рятує всіх:
І дорослих і малих.

– Дар спасіння дорогий,
Дякуємо книжці цій.

Тільки це потрібно знати :
Віру в серці зберігати.
Божа слава до небес, –
Віримо : Христос воскрес!!!
(лунає фінальна пісня)

< Prev		Next >